—―Як поживаєте? Як справи?
—Добре, дякую.

―Com va? Com està?
―Bé, gràcies.

Як справи? Недобре почуваєтесь?

Què li passa? No es troba bé?

―—Як вас звуть?
—Мене звати Ізабель.

—Як вас звуть?
—Мене звати Пере.

―Què noms?
―Nom Isabel.

―Com es diu?
―Em dic Pere.

—Хто ви?
—Я пані Відаль.

―Qui és, vostè?
―Som la senyora Vidal.

—Що це?
—Це подарунок.

―Què és això?
―És un regal.

—Звідки ти?
—Ми з Німеччини. Я з Марокко.
Я з Австрії.

―D’on ets, tu?
―Som d’Alemanya. Som del Marroc. Som d’Àustria.

—Звідки ви?
—Я з Англії. Я з Ірландії. Я з Австралії.

―D’on és, vostè?
―Som d’Anglaterra. Som d’Irlanda. Som d’Austràlia.

―D’on és, ell?
―És de França. És de Bèlgica. És d’Algèria.

—Звідки ви?
—Ми з Канарських островів.
Ми з Еквадору. Ми з Чилі.

―D’on sou, vosaltres?
―Som de les Canàries. Som de l’Equador. Som de Xile.

—Ви майорканець?
—Ні, я німець. Ні, я марокканець.
Ні, я австрієць.

—Ви майорканка?
—Ні, я німкеня. Ні, я марокканка.
Ні, я австрійка.

―Ets mallorquí?
―No, som alemany. No, som marroquí. No, som austríac.

―Ets mallorquina?
―No, som alemanya. No, som marroquina. No, som austríaca.

—Він менорканець?
—Ні, я англієць. Ні, я ірландець.
Ні, я австралієць.

— Вона менорканка?
—Ні, я англійка. Ні, я ірландка.
Ні, я австралійка.

―És menorquí? 
―No, som anglès. No, som irlandès. No, som australià.

―És menorquina?
―No, som anglesa. No, som irlandesa. No, som australiana.

—Ви з Ібіци? (звертання до чоловіків)
—Ні, ми французи. Ні, ми бельгійці.
Ні, ми алжирці.

—Ви з Ібіци? (звертання до жінок)
—Ні, ми француженки. Ні, ми бельгійки.
Ні, ми алжирки.

―Sou eivissencs?
―No, som francesos.  No, som belgues. No, som algerians.

―Sou eivissenques?
―No, som franceses. No, som belgues. No, som algerianes.

—Ви з Форментери?
—Ні, ми з Канарських островів (чоловіки).
Ні, ми еквадорці. Ні, ми чилійці.

—Ви з Форментери?
—Ні, ми з Канарських островів (жінки).
Ні, ми еквадорки. Ні, ми чилійки.

―Són formenterers?
―No, som canaris. No, som equatorians. No, som xilens.

―Són formentereres?
―No, som canàries. No, som equatorianes. No, som xilenes.

—Де ви мешкаєте?
—Я живу в місті. Я живу в селі. Я живу в сільській місцевості.

—На якій вулиці ти живеш?
—Я живу на вулиці Ноу. Я живу на площі Махор.

—Ви розмовляєте каталонською?
—Так, трохи. Не дуже добре.

―Parla català?
―Sí, un poc.  No gaire.

Ви мене розумієте? Що це означає?

M’entén? Què vol dir, això?

Як? Як кажете?

Com? Com diu?

Що ти кажеш? Що б тобі хотілося?

Què dius? Què vols?

Куди ти йдеш? Звідки ти прибув(-ла)?

On anau? D’on veniu?

Ти впевнений? / Ти впевнена?

Справді?

N’està segur? / N’està segura? De veritat?

Коли? Відколи?
Доки / як довго?

Quan? Des de quan? Fins quan?

Слухаю! З ким він/вона розмовляє?
Від кого?

Digui? Amb qui parl? De part de qui?

Є якісь запитання? Зрозуміло?

Hi ha cap dubte? Entesos?

—Тобі подобається?
—Так, дуже. Ні, не подобається.

―T’agrada?
―Sí, molt. No, gens.

Que puc fumar? Que hi puc aparcar, aquí?

Ти вмієш плавати? Ти вмієш куховарити? Ти розмовляєш каталонською?

Saps nedar? Saps cuinar? Saps parlar català?